Вступ
до правил американського студентського футболу
Американський футбол з’явився завдяки англійській грі
регбі. На відміну від гри «сокер», в американському
футболі нога майже не торкається м’яча. («сокер» - це
гра, яка відома світові як звичайний футбол.)
Довжина поля 100 ярдів (ширина 160 футів). Середина поля позначається
лінією, яка відраховує 50 ярдів. Від середини поля в дві сторони нанесені
лінії, які відміряють кожні 10 ярдів. Таким чином, присутні дві лінії в 40
ярдів і відсутня лінія в 60 ярдів. Кожній команді належить половина поля
(команди міняються полями кожні 15 хвилин). Таким чином, дві лінії в 40 ярдів
розрізняють в залежності від того, яка команда їх займає. Лінію «нульового
ярду» називають лінією воріт. Зони по обидві сторони 100 ярдів, які
перевищують відстань в 10 ярдів за лініями воріт називаються заліковими зонами. Команди намагаються
просунути м’яч через лінію воріт в зону захисту аби зарахувати тачдаун. На кожному краю зони
захисту знаходяться стойки воріт, які разом із поперечиною нагадують велику
букву Н. Вони використовуються тільки у тому разі, якщо команда вирішує забити гол з гри, а не зарахувати тачдаун або ж отримати додатковий бал після тачдауна. Аби забити гол з гри, або отримати додатковий
бал, необхідно закинути м’яч між стійками воріт і над поперечиною.
Також поле поділяється на три частини: ліву, центральну
та праву за допомогою хеш-марок, розташованих на
відстані 60 футів від кожної бокової лінії. Зазвичай, кожен наступний ігровий
момент починається з того місця, де закінчився попередній. Але, якщо м’яч в
кінці ігрового моменту опиняється за межами центральної частини поля, тоді м’яч
закидається в поле з точки найближчої хеш-марки і
таким чином гра ніколи не починається з крайніх частин поля. Зонами, які знаходяться
за межами поля називають поза грою.
Вкидання
м’яча (введення м’яча в гру): На
початку гри підкидують монетку, аби вияснити, яка команда розпочинає гру.
Команда, яка веде м’яч називається нападаюча,
а друга команда – захищаюча. Матч
триває 1 годину, але зазвичай гра триває 3 години, оскільки годинник дуже часто зупиняють з деяких
причин. Гра поділяється на чверті тривалістю 15 хвилин, а основна перерва
триває 30 хвилин і має назву тайм. Наприкінці
першої та третьої чверті гравці міняються полями. М’яч переносять на те ж саме
місце на другій половині поля і гра продовжується. Зміна поля зрівнює будь-яку
перевагу, яка може бути отримана внаслідок сонця або напрямком вітру. Гравці
залишають поле на 20 хвилин під час тайму. Після тайму, гра вже не починається
на тому місці, де закінчилася. Цього разу, команда, яка на початку гри програла
підкидання монетки має перевагу вести м’яч, зробивши ще одне вкидання.
На початку кожного тайму та після кожного тачдауна або голу с гри (коли потрібно передавати м’яч
команді супротивнику), захищаюча команда починає гру з розташування м’яча на
особливій відмітці на своїй лінії, яка відраховує 35 ярдів і відбиває м’яч в
сторону другої команди. Цей процес називається вкидання. Інша команда намагається впіймати м’яч і пробігти з ним
якомога далі назад. Якщо ж гравець, який впіймав м’яч бачить, що не має
можливості пробігти з ним назад, від піднімає руку і просить про чесний влов. У такому разі, захищаюча
команда не може йому заважати, але і він також не може бігти з м’ячем. Якщо під
час вкидання м’яч опиняється в залікову зону і ніхто не ловить його, або ж
гравець, який впіймав м’яч, не біжить з ним, це називається тачбек, і перший ігровий момент починається з лінії в 25 ярдів з сторони
нападаючої команди. На відміну від тачдауна, тачбек не зараховує бали команді.
Дауни: у нападаючої команди є чотири спроби (ігрових моментів),
для того щоб здолати 10 або більше ярдів, які мають назву дауни. Спроба вважаються закінченою, коли гравця з м’ячем зупиняють, або
він виходить за межі поля, або ж м’яч викинули але не спіймали (це носить назву
незакінчений пас). Гравця зупиняють,
коли його колені торкаються землі, тому що його звалив гравець захищаючої
команди, або ж він упав. Коли закінчується ігровий момент, суддя подає свист.
Зазвичай команди намагаються здолати 10 ярдів з трьох або менше спроб. Якщо їм
це не вдається, вони використовують четвертий даун
аби вибити м’яч другій команді. М'яч не кладуть на землю і не вибивають, як при
вкиданні. М'яч відкидається гравцеві,
який б’є м’яч, він і вибиває м'яч. Це називається вибивання м’яча з рук. У разі тачбека при
такому вибиванні, м'яч повертається на позначку 20 ярдів. Команди не
зобов'язані вибивати м'яч на четвертому дауні. Іноді,
якщо відстань, якої не вистачає до 10 ярдів, невелика або команда сильно
відстає в балах, вона може спробувати ризикнути
подолати 10 ярдів за четвертий даун. Якщо їм не
вдасться зробити це за четвертий даун, м'яч передається іншій команді в тому місці,
де був даун. Під час четвертого дауну,
якщо м'яч знаходиться досить близько до воріт команди, що захищається,
нападаюча команда може спробувати пробити гол з гри. Якщо вона промахнеться, то
м'яч передається з того місця, де він перебував до спроби пробити гол.
Якщо команді вдається пройти 10 або більше ярдів, вона
отримує перший даун.
Це означає, що вона отримує ще 4 дауна, аби подолати
наступні 10 ярдів.
Бали:
Мета гри полягає в тому, щоб
набрати більше балів, ніж команда супротивника. За тачдаун
дається 6 балів. Після тачдауна команда намагається
перекинути м'яч через ворота, щоб отримати додатковий
бал. Оскільки майже завжди це вдається, більшість вважає, що за тачдаун дається 7 балів, а потім віднімають один бал, якщо
удар пройде повз ворота. Команда, яка забила тачдаун,
має можливість пронести м'яч в залікову зону суперника ще раз за одну єдину
пробіжку чи один пас, замість того, щоб намагатися заробити додатковий бал.
Якщо цей двохбальний прохід спрацює,
команда отримає два бали замість одного. Однак це більш ніж в два рази
складніше, ніж забити м'яч у ворота.
Гол з гри приносить команді 3 бали.
Якщо гравця нападаючої команди зупиняють в межах його
власної залікової зони, захищаюча команда отримує 2 бали за сейфті. Це трапляється рідко.
Після сейфті нападаюча команда повинна передати м'яч
іншій команді за допомогою вільного удару,
при якому м'яч вибивається з позначки 20 ярдів з боку нападаючої команди. Це
називають вільним ударом, тому що кікера не можна
атакувати.
Гравці:
кожна команда має 11 польових
гравців. Перед початком ігрового моменту, гравці нападаючої команди радяться, аби визначити, яку ігрову
стратегію використовувати. Стратегія зазвичай обирається тренером і передається
по радіозв'язку квотербеку, який інформує інших
гравців. Гравці захищаючої команди можуть також порадитися, щоб вибрати
стратегію на наступний ігровий момент. Гравці підходять до лінії розіграшу
м'яча, яка представляє собою уявну лінію, проведену від однієї сторони поля до
іншої через кінець м'яча, найближчий до захищаючої команди. Кожна команда
повинна залишатися на своєму боці від лінії розіграшу м'яча, поки гра не
почнеться.
До складу нападаючої команди зазвичай входять квотербек (лідер команди), два додаткових гравця позаду квотербека, яких часто називають фуллбеками і тейлбеками, п'ять гравців, вишуканих в лінію перед
квотербеком, яких називають лінією нападу, та три приймаючих
гравця по обидва боки від лінії нападу, яких називають тайт-енд, спліт-енд і фланкер. Тайт-енд стоїть біля лінії нападу,
а інші двоє – трішки далі. Центрального гравця з п'яти гравців лайнменів
називають центром.
В захищаючу команду зазвичай входять чотири лайнмена, розташованих спереду, три лайнбекера позаду них і чотири захисних бека, які стоять позаду чи по
сторонам, їх називають корнербек
і сейфті.
Ігрові
моменти: Лайнмени нападаючої команди кладуть одну руку на землю, за
винятком центрального гравця, який кладе обидві руки на м'яч. Квортербек встає позаду центрового гравця і готується
ловити м'яч, викинутого у останнього між ніг. Квортербек
подає кілька сигналів. Тільки гравці нападаючої команди знають, який сигнал означає
початок гри; гравцям захищаючої команди залишається чекати і реагувати на дії
суперників. Як тільки секретний сигнал поданий, центр відкидає м'яч квотербеку. У нападаючої команди є лише 25 секунд від кінця
попереднього ігрового моменту, щоб почати наступний, якщо не був призначений тайм-аут.
Під час ігри в пас
захисник відходить кілька кроків назад, чекає когось, хто стане відкритим, і
кидає м'яч тій людині. Спіймати м’яч може
будь-який гравець атакуючої команди, окрім лайнменів.
Під час гри в пас, чотири фронтових гравці захищаючої команди біжать до квотербека,
сподіваючись змусити його зробити пас заздалегідь або ж навіть звалити його на землю раніше, аніж він
зробить пас. Лайнмени нападаючої команди намагаються
заблокувати лайнменів захищаючої команди. До того ж, лайнменам нападаючої команди заборонено використовувати
руки для блокування. Тим часом беки захищаючої команди блокують приймаючих гравців (намагаючись не дати їм спіймати м’яч)
або ж переслідують їх (це має назву індивідуального
блокування), чи блокують будь-якого ресівера на своїй
частині поля (називається закриття зони).
Іноді, захищаюча команда проводить контр-наступ, коли
один або два беки захищаючої команди атакують квотербека.
Це небезпечно, оскільки в такому разі ресівери
залишаються відкритими, але якщо їм вдасться повалити квотербека,
це вже не буде мати ніякого значення.
Якщо пас не спрацює до того, як м'яч торкнеться землі, це
вважається незавершеним пасом, і м'яч повертається на початкову лінію
розіграшу. Якщо пас підібрав (зловив)
гравець команди, що захищається, це називається перехопленням, і м'яч переходить
до іншої команди.
Під час стратегії пробіжки
квотербек передає м'яч тейлбеку
або іноді фуллбеку, і він біжить з м'ячем. Лайнмени нападаючої команди намагаються зробити відкритий
простір на захисній лінії, аби той зміг подолати лінію лайнменів
захищаючої команди. Якщо ж гравець біжить і упускає
м'яч до того, як закінчиться тайм, то розпочинається божевільна боротьба, в якій кожен намагається заволодіти м'ячем.
Якщо м'яч підбирає гравець команди,
що захищається, тоді м’яч переходить до іншої команди.
Пенальті:
Люди в смугастих футболках - це
судді. Вони виконують різні функції, такі як підняття руки, що символізує тачдаун або гол з гри, вирішують, чи пас був зроблений в
межах або за межами поля, ставлять м'яч на лінію розіграшу для початку
наступного ігрового моменту, проводять вимірювання, щоб встановити, чи були
пройдені 10 ярдів, призначають пенальті за порушення правил. Щоб призначити
пенальті, суддя дістає з кишені шматок жовтої тканини, який називається знак або прапор пенальті, і кидає його
на землю. Також існує прапор гри.
Незаконні
дії: Лайнмени нападаючої команди рухалися до початку гри або ресівер, який рухався
до початку гри, пересуваючись не паралельно лінії розіграшу м'яча. Або ж квотербек зайшов за лінію розіграшу, коли віддавав пас.
Пенальті 5 ярдів.
Незаконне
пересування ресівера: Лайнмен нападаючої команди
занадто далеко просунувся за лінію розіграшу, коли квотербек
дав пас. Пенальті 5 ярдів.
Затримка
гри: Нападаюча команда
витратила більше 25 секунд, щоб почати новий ігровий момент. Пенальті 5 ярдів.
Викидання
м'яча: Квотербек викинув м'яч замість того, щоб передати його
відкритому ресіверу, тому що його ось-ось атакували.
Пенальті 5 ярдів або втрата дауна.
Офсайд: гравець команди, що захищається перетнув лінію
розіграшу, або вступив в контакт з гравцем нападаючої команди, або не встиг
повернутися на свою половину до часу відновлення гри. Пенальті 5 ярдів.
Затримка: Гравець нападаючої команди використовував руки при
блокуванні. Пенальті 10 ярдів.
Захват,
незаконне блокування, удари:
Блокування гравця зі спини. Цим можна нанести травму гравцеві, оскільки він не
усвідомлює що зараз буде зіткнення. Пенальті 10 ярдів.
Перебивання
пасу: товкати або
заважати прийняти пас, коли м’яч знаходиться у повітрі. Захисник повинен
зачекати, поки м’яч не опиниться в руках ресівера.
Однак, захисник може спробувати сам спіймати м’яч, що може призвести до
зіткнення з ресівером, оскільки вони обидва борються
за м’яч. Якщо буде зафіксовано перебивання, накладається пенальті 15 ярдів (або
від місця зіткнення, якщо відстань менша) і передача першого дауна, навіть якщо команда ще не пройшла 10 ярдів.
Необов’язкова
грубість, грубість по відношенню до гравця, який дає пас, грубість по
відношенню до гравця, який вибиває м’яч: Атакувати гравця, який вже передав м’яч, або по
закінченню гри. Пенальті 15 ярдів.
Захват
за маску: Захват передньої
частини шолому гравця під час боротьби. Пенальті 15 ярдів при навмисному
захваті, 5 ярдів при не навмисному.
Не
спортивна поведінка: пенальті 15
ярдів.
Після призначення пенальті, команда, яка постраждала, має
можливість прийняти або відхилити
пенальті. Під час оцінки пенальті, м’яч переноситься назад до лінії
розіграшу і від неї вже відраховується пенальті. Потім повторюється даун, за умови, якщо пенальті не передбачає втрату дауна. Тобто, ігровий момент, під час якого було здійснено
порушення, не вважається одним із чотирьох даунів,
які даються для подолання 10 ярдів. Таким чином, якщо команда, яка зробила
порушення, здійснила невдалий даун, тоді інша команда
має можливість відмовитися від пенальті і залишити все, як воно є.
Якщо під час одного ігрового моменту обидві команди
роблять незаконні дії, гра починається з лінії розіграшу.
Максимальна відстань пенальті – половина відстані до
воріт, навіть якщо при інших обставинах мав би бути призначений великий пенальті.
Тривалість
гри: Для того, щоб
дограти останні дві хвилини тайму може знадобитися багато часу. Під час гри
годинник зупиняють кожного разу, коли проходить незавершений пас або гравець
вибігає з м’ячем за межі поля. Годинник також тимчасово зупиняють на початку
кожного дауну, аби судді могли перенести маркери, які використовуються для вимірювання 10 ярдів на
іншу сторону поля. Також, кожна команда має право попросити 3 таймаута на декілька хвилин на протязі одного
тайму. За останні 2 хвилини нападаюча команда використовує незавершений пас і
заступає за межі поля, аби зволікати час. На відміну від професіонального
футболу, студентський футбол не має «двохвилинного попередження».
Дивіться також Запитання та Відповіді і Відповіді Курта Джонсона для тренерів щоб отримати додаткову інформацію.